Поет Олег Короташ презентує в Театрі на Жуках свою нову книгу «Бордель для Військових»

13 травня в Театрі на Жуках – творчо-дискусійний вечір поета і громадського діяча Олега Короташа, який презентує свою нову книгу віршів «Бордель для Військових».

Олег Короташ – активний учасник подій на Майдані, а після революції Гідності в квітні-травні 2014 року він був командиром одного з перших добровольчих батальйонів. У його нову книгу увійшли вірші, написані в період з 2012 по 2016 роки.

«Олег Короташ – наш давній друг, і в 2012 році саме на нашому майданчику відбулася харківська презентація його попередньої поетичної збірки «Поет без імперії». З того часу відбулися події, які стали водночас і найвеличнішими, і найтрагічнішими в історії сучасної України. І головний фокус уваги у книзі, звичайно, роздуми й емоції про них та про пережите», – каже продюсер Театру на Жуках Дмитро Терновий.

Він зазначив, що вечір пройде в незвичайному форматі, що поєднає в собі і презентаційну частину, і дискусійну.

«Ми вирішили зробити вечір живого спілкування з поетом, де можна буде не лише слухати вірші, а й ставити питання, міркувати, сперечатися. Це буде відкрита дискусія про сучасну літературу, про Майдан, про війну, про культурні розломи», – зазначив Д.Терновий.

Початок творчої зустрічі у неділю 13 травня о 18.00.

Олег Короташ – представник покоління «дев’ятидесятників» в українській літературі. Його називають засновником метафізичної поетичної школи. Народився в 1976 році в Івано-Франківську, навчався у Кракові, живе у Києві. Автор поетичних книг: «Світ блукаючих висновків», «Елегії острова Патмос», «Поет без імперії». Співавтор близько двадцяти різножанрових антологій: «Дев’ятидесятники», «Цех поетів», «Z wyobraźnię», «Анестезія: поети проти болю», «Листи з України» та ін. Лауреат національної премії ім.Т.Шевченка Василь Герасим’юк сказав про його поезії: «Якщо сьогодні в Україні існує дійсно інша література, це – творчість Олега Короташа».

Олег Короташ читає свої вірші в проєкті UA: Суспільне «Поезія гідності».

Posted in Без категорії

Ольга Тернова поставила в миколаївському театрі комедію Шекспіра

Режисерка і художня керівниця Театру на Жуках Ольга Тернова випустила шекспірівську «Дванадцяту ніч» на великій сцені Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

Прем’єрні покази вистави були присвячені міжнародному Дню театру, вони відбулися 29 і 30 березня, а завершується цикл прем’єр 5 квітня.

Постановка зроблена в жанрі романтичної комедії з елементами прийому «театр у театрі» та передає атмосферу веселого свята, якому були властиві маскарад, імпровізація, жарти.

Як відомо, в давнину в англосаксонських племен Дванадцятою ніччю закінчувалося найголовніше язичницьке свято – Йоль, а з прийняттям християнства воно стало частиною різдвяних гулянь. Саме до дванадцятої ночі, останнього і найвеселішого дня серед різдвяних свят, королева Єлизавета I 1601 року замовила Шекспіру веселу комедію, яку він так і назвав – «Дванадцята ніч, або Що вам завгодно».

Всі пісні у виставі в дусі шекспірівського театру звучать у живому виконанні (вокальні номери поставлені Катериною Мірзоян).

«Вистава про любов, вона легка, смішна, романтична, і буде цікавою людям різного віку. Постановка вийшла не лише веселою, але і дуже яскравою, видовищною, завдяки художнику Олені Рикусовій, що розробила чудову сценографію і костюми», – зазначила Ольга Тернова.

Вона також сказала, що це була непроста робота і цінний досвід.

«Вистава поставлена за два місяці, і за цей час підготовлено два повноцінні акторські склади. До того ж, ці склади не закріплені і повсякчас змінюються. А оскільки ми спочатку домовилися, що кожен актор має можливість трактувати свій образ по-своєму, то тепер, перемішуючись, виконавці отримують додаткову можливість внести у загальну гру свою імпровізацію й отримати абсолютно новий результат. Це дозволить виставі залишатися живою і з часом вирости. І глядачеві, я сподіваюся, буде цікаво не раз подивитися нашу «Дванадцяту ніч», оскільки його щоразу чекатиме щось несподіване, нове », – каже режисерка.

Вистава поставлена таким чином, що може адаптуватися практично до будь-яких майданчиків і навіть ставитись просто неба.

Глядач дуже добре прийняв прем’єру, і всі перші покази пройшли з аншлагами.

О.Тернова була запрошена на постановку новим директором Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру Артемом Свистуном. Раніше вистави Театру на Жуках у постановці О.Тернової не раз відзначалися нагородами на фестивалях, що проходили у Миколаєві, таких як «Південні маски» та Homo Ludens.

Posted in Без категорії

Прем’єра «Деталізації» у Парижі повертає увагу французьких глядачів до подій в Україні – режисерка

Українська режисерка Ольга Тернова випустила ще одну виставу в Парижі разом із французькою театральною компанією En Details. 28 квітня на сцені театру «Піксель» відбулася прем’єра вистави «Репетиція минулого» за п’єсою Дмитра Тернового «Деталізація». Це одна з перших постановок сучасної української драматургії у Франціі.

Режисерка-постановниця зазначила, що відгуки глядачів після прем’єри підтверджують, що вистава влучила в ціль.

«Парижани, ділячись враженнями, говорили, що майже нічого не знають про українські події, оскільки зараз в центрі уваги європейських ЗМІ – інші країни, і що вистава збуджує у них цікавість до того, що відбувається в нашій країні. Французька постановка саме і була спрямована на те, щоб люди більше дізналися про те, що відбувалося в Україні зовсім нещодавно і відбувається зараз», – говорить О.Тернова.

За її словами, «Репетиція минулого» для неї – абсолютно новий досвід роботи.

«Вперше я робила дві вистави поспіль за однією п’єсою, одну в Україні, іншу – у Франції і тут потрібно було повністю абстрагуватися від української постановки. В результаті вийшли дві абсолютно різні, не схожі одна на одну вистави. У варіанті з En Details абсолютно інша сценографія, костюми, музичне оформлення, інше рішення образів, мізансцен, навіть кількість акторів і сцен. І тут, на відміну від вистави в Театрі на Жуках, ми дали у фіналі відео реальних подій Майдану, оскільки нашим завданням було емоційне занурення французького глядача в атмосферу, того, що відбулося», – зазначила О.Тернова.

Виставу поставлено у формі репетиції, коли між сценами виникають спонтанні імпровізовані діалоги між акторами. Вони обговорюють українські події, можуть ділитися останніми новинами про Україну. Цікаво те, що у виставі поряд з французькими акторами беруть участь дві українки, які відповідають на питання французів і діляться своїми переживаннями від пережитих подій або подій, що ще відбуваються.

Основна частина роботи над виставою тривала 15 днів.

«Актори близько півроку самостійно вчили текст, застільний період ми провели скайпом, але вся робота над постановкою фактично уклалася в 15 репетицій. Окрім цього, частину часу зайняли тренінги, які допомагали акторам поринути у мою систему роботи. Мовний бар’єр зник швидко, буквально за кілька днів ми вже розуміли одне одного з півслова. І в цілому, абсолютно не було відчуття якогось культурного бар’єру, який теоретично міг би бути між українцями та європейцями. У підсумку ми розлучилися зі взаємним бажанням продовжити співпрацю », – зазначила О.Тернова.

Після квітневої прем’єри покази вистави триватимуть і протягом червня. Раніше, в січні, О.Тернова випустила з En Details французьку версію вистави «Доротея», що з квітня по травень грається на сцені театру «Перехрестя».

Дмитро і Ольга Тернові – співзасновники харківського Театру на Жуках. П’єса «Деталізація» була написана за рік до подій на Майдані та багато в чому їх передбачила. У 2012 році її було визнано кращою на головному драматургічному конкурсі Східної Європи «Говорити про кордони. Життя в добу змін», що відкрило їй двері до іноземного глядача. Виставу перекладено німецькою, польською, французькою мовами, видано і поставлено в Україні, Австрії, Німеччині, Франції. В Україні п’єса «Деталізація» вперше поставлена Жуками у грудні 2017 року.

Детальніше про подію – на сайті культурно-інформаційного центру Посольства України у Франції.

Posted in Без категорії

Харківська «Деталізація» – на «Мельпомені Таврії»

Виставу харківського Театру на Жуках «Деталізація» відібрано для участі в міжнародному фестивалі «Мельпомена Таврії», найбільш показному театральному форумі України, який цього року відзначає свій 20-ти річний ювілей.

«Мельпомена Таврії» пройде з 17 по 26 травня, традиційно вона проводиться у Херсоні, але з цього року організатори повертаються до того формату, що виник у перший рік фестивалю, коли вистави гралися у двох південних містах: Херсоні та Миколаєві. Таким чином, до сцен Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М.Куліша у цьому році додаються майданчики двох миколаївських театрів: українського театру драми та музичної комедії та академічного художнього російського драматичного театру.

«Деталізація» буде показана 21 травня на малій сцені Миколаївського академічного художнього російського драматичного театру.

«Ми давно хотіли потрапити на “Мельпомену Таврії”, але кілька років поспіль на травень випадали проєкти, дати яких неможливо було змінити. А цього року нашому театру виповнилося 10 років, фестивалю – 20 років, і, мабуть, всі зірки зійшлися: ми вперше подали заявку, і пройшли відбір», – зазначив продюсер Театру на Жуках Дмитро Терновий.

Він пояснив, чому з репертуару театру на фестиваль була заявлена саме «Деталізація».

«Це нова вистава, її прем’єра відбулася лише у грудні минулого року. І це сучасна українська драма, яка досі не ставилася в Україні, а “Мельпомена Таврії” в останні кілька років почала більше уваги приділяти сучасній драматургії. Плюс актуальна тематика – події, які нещодавно переживала Україна. Дуже сподіваємося, що вистава зацікавить і фестивального глядача, і критиків», – зауважив Д.Терновий.

П’єса «Деталізація», написана співзасновником і актором Театру на Жуках Д.Терновим, відома тим, що у 2012 році перемогла на головному драматургічному конкурсі Східної Європи «Говорити про кордони. Життя в епоху змін». ЇЇ перекладено німецькою, польською, французькою мовами, проте в Україні вистава досі не ставилася. Прем’єра вийшла в 2014 році в Німеччині, в Баденському державному театрі, також кілька акторських читань відбулося в Австрії. Написана за рік до Майдану п’єса багато в чому передбачила майбутні події. Особливості твору полягають у тому, що всі сцени виконано в різних жанрах, а актори грають по декілька ролей, серед яких – різні неживі предмети. Театр на Жуках уперше показав «Деталізацію» 10 грудня 2017 року, присвятивши вихід вистави своєму десятиріччю.

У «Мельпомені Таврії» цього року беруть участь театри з 12-ти країн: України, Польщі, Литви, Угорщини, Ізраїлю, Туреччини, Грузії, Вірменії, Португалії, Німеччини, Білорусі, Молдови. За попередні роки у фестивалі взяли участь 122 театри з 16 країн. Рекордну кількість вистав було зіграно минулого року – 35, але, як очікується, в цьому році рекорд буде побито, а аудиторія фестивалю значно розшириться.

З повною програмою фестивалю можна ознайомитися тут.

Posted in Без категорії

Виставу Ex Nihil у квітні буде показано в Києві на міжнародному фестивалі Zelyonka FEST

Театр на Жуках покаже виставу-медитацію Ex Nihil на міжнародному фестивалі сучасного танцю і перфомансу Zelyonka FEST, який відбудеться у Києві з 16 по 22 квітня.

Вистава Ex Nihil («З нічого» з лат.) – незвичайна постановка, в основі якої немає літературного матеріалу, її побудовано на пластично-драматичних формах і в ній майже не використовуються слова. Назва вистави відображає суть підходу до роботи, коли дія має космічний початок, що в багатьох культурах формулюється як божественне «ніщо».

Створена режисеркою Жуків Ольгою Терновою постановка задумана таким чином, щоб ряд образів захоплював глядачів у те, що відбувається, ніби у своєрідну медитацію, і давав кожному можливість пережити власний, дуже особливий асоціативний ряд і таким чином побачити свою індивідуальну виставу.

З часу прем’єри у 2014 році вистава пережила вже кілька редакцій, вона постійно змінюється, у ній знаходять відображення нові ідеї і переживання, так чи інакше глибоко пов’язані з тим часом, який ми всі проживаємо. Раніше вистава демонструвалася у Кракові, Парижі, Мюнхені, Нюрнберзі.

Ex Nihil буде зіграно на сцені Центру сучасного мистецтва «ДАХ» 16 квітня о 19.30. Детальніше про подію тут – https://www.facebook.com/events/157493998250728/, запис глядачів тут bit.ly/ex-nihil

Це буде другий за 10-ти річну історію Театру на Жуках виступ у Києві (у 2015 році Жуки вперше показали тут шекспірівську трагедію «Ромео і Джульєтта»).

Zelyonka FEST – єдиний в Україні міжнародний фестиваль сучасного танцю і перформансу. З моменту заснування у 2010 році познайомив українського глядача з понад сотнею вистав. У квітні в рамках фестивалю буде показано 18 вистав, це рекордна кількість у його історії. Будуть представлені роботи хореографів і постановників з Естонії, Бельгії, Польщі, Росії, України, Австрії. Покази пройдуть на 4-х театральних майданчиках – Мала Опера, ЦСМ «ДАХ», КМЦ ім. Козловського і НЦТМ ім. Курбаса. Повна програма фестивалю на сайті https://goo.gl/xzS6Nk, а також у Фейсбуці https://www.facebook.com/events/1029388320549634.

У Парижі вийде вистава «Доротея»

Навесні цього року паризькі глядачі зможуть познайомитися з виставою «Доротея» у постановці української режисерки Ольги Тернової.

Роботу виконано з акторами театральної компанії En Details у досить незвичайний спосіб. Сценічну дію тут навмисно відокремлено від тексту, який чує глядач, а реальність того, що відбувається, зливається зі спогадами персонажів.

«Щирість почуттів героїв поєднується з умовністю повільного руху, який зачаровує й метафорично передає події, що відбуваються, та внутрішні переживання дійових осіб, – говорить режисерка вистави Ольга Тернова. – Реальність, немов переплавлена в якесь сновидіння, передає думки й почуття героїв, вражених пережитими трагічними і водночас чудовими подіями».

Прем’єра відбудеться 23 березня на сцені Théâtre La croisée des chemins («Театральне перехрестя»), далі вистава йтиме щоп’ятниці до кінця травня.

En Details – нова театральна компанія, кістяк якої склали кілька молодих французьких акторів і дві актриси Театру на Жуках, що зараз живуть у Парижі.

«Доротея» поставлена за повістю «Бар’єр» відомого болгарського письменника Павла Вежинова (інсценізація Дмитра Тернового).

Posted in Без категорії

Бомарше на Жуках. Приходьте в гості!

Театральный портал «Без грима» от 19.01.2018

http://bez-grima.kharkov.ua/bomarshe-na-zhukax-prixodite-v-gosti/

Анна Селевич

Сегодня мой отзыв будет о спектакле Театра на Жуках «Безумный день» по пьесе Бомарше «Безумный день, или Женитьба Фигаро». Когда-то запрещенная пьеса прославилась благодаря опере Моцарта. У меня же при упоминании о Фигаро в голове звучит Каватина Фигаро из другой оперы «Севильский цирюльник», по еще одной одноименной пьесе Бомарше. Вообще он был еще тот шутник, а шутить в то время было не очень-то безопасно. Как заметили Жуки, к развлечениям он относился достаточно серьезно.

Во время же спектакля Жуков серьезными вы не будете.

Сама пьеса игрива, полна интриг и иронии. Таких спектаклей не хватает, ведь часто хочется расслабиться и наслаждаться происходящим. А тут еще и действия разворачиваются так стремительно. Не зря я написала, что при упоминании Фигаро в голове возникает Каватина Фигаро, и ноги стремятся в пляс. Ведь музыка очень подходит духу пьесы. Сюжет-то, я думаю, знают все.

К пьесе обращались многие режиссеры, как театра, так и кино. Это неудивительно, ведь произведения Бомарше хоть и из далёкого 18 века, а являются мировым наследием, вечным и вневременным. Так же, как, например, «Гордость и предубеждение» Джейн Остин или «Токката и фуга ре-минор» Иоганна Себастьяна Баха.

О вечном ведь не спорят, а значит, поговорим о постановке. Кто был на спектаклях Жуков, тот заметит сходство с «Двенадцатой ночью» или же спектаклем «История, рассказанная маленьким духом, живущим в замке за очагом». Понравилось, что при «своем» подходе к пьесе, в спектакле сохраняется дух 18 века, да и сама пьеса в привычном, понятном, что ли, виде. При этом постановка не без изюминки. Спектакль легкий, комедийный. Режиссером, как всегда, выступила Ольга Терновая. Она использовала уже любимый свой прием, когда происходящее на сцене вдруг выходит из рамок того времени, и зрителей вдруг как будто переносят на генеральную репетицию спектакля. Там бросают смешные комментарии, напоминают о репликах и действиях, вносят коррективы в музыкальный ряд. Это расслабляет и забавляет. Такая себе непринужденная обстановка. Уже который раз убеждаюсь, что в театре очень трепетно обращаются с материалом – пьесами. Здесь, мне кажется, нет опасности увидеть нечто пошлое, уродливое, или же осовремененную до неузнаваемости пародию. И я говорю не о свежем взгляде, или же творческих экспериментах. Здесь они присутствуют, но опять же, тонко и взвешенно. Если говорить об актерской игре, то при частых моих личных и субъективных маленьких придирках к игре некоторых актеров в спектаклях театра, здесь то ли не могу, то ли не хочу придираться в принципе. Вот как-то все сложилось для меня, все актеры очень подошли. Возможно, и были какие-то огрехи, но мне даже в голову ничего не приходит. Потому как осталось общее очень положительное впечатление. Олег Ямчицкий в роли графа даже покорил. Граф в его исполнении получился таким томным и комичным, было очень интересно наблюдать. Лилия Ежак в роли Сюзон — очень ярко, с массой эмоций и красок. Наталия Фирсова — настоящая графиня, немного высокомерна, немного кокетлива. Еще раз хотела бы отметить Антона Щербака, который исполнил роль Базиля. Его, казалось бы, второстепенные роли зачастую превращаются в главные, — в хорошем смысле. Дмитрий Терновой – это вообще отдельная история. Одна лишь фраза в его исполнении: «Брошу пить – саду конец», — разрывает). Анастасия Терновая в роли Фаншетты – маленькая девочка с лукавым взглядом охотницы. Очень мило и неожиданно. Анне Шеховцовой очень подошла роль Марселины, есть в этой девушке какая-то харизма. Илья Панасенко – милый Керубино. Даже не знаю, кто бы еще из актеров театра мог сыграть эту роль. О Дине Дюрбе пока для меня сложно что-то сказать. Но не сказать не могу, что реплики-замечания ее низким голосом звучат очень интересно. Гордей Клочко исполнил роль Фигаро. Порой мне казалось, что этот плут в его исполнении получился несколько серьезным. Однако есть в актере отличная черта — ирония, которая так подходит для подобных ролей. А еще какое–то чувство, что он знает то, чего не знают другие. Прибавить к этому немного насмешливый взгляд, – чем не плут и интриган Фигаро? Такой вот быстрый пробег по ролям.

Еще чуть не забыла об очень красивой «фишечке» – прощание актеров вместо поклона из-за кулис было очень оригинальным и симпатичным.

Ну а в завершение, хочу сказать: если Вы хотите провести беззаботно и приятно вечер, то выбор спектакля «Безумный день» подходит очень даже. Спасибо за хороший вечер Жукам. До новых встреч!

P.S.

Выходя из зала, услышала комментарий: «Хороший спектакль, не то, что эти театры абсурда…». Улыбнуло, но это еще раз подтверждает то, что Театр на Жуках — для людей, разных людей, с различными вкусами.

Posted in Без категорії

Довгоочікувана прем’єра Театру на Жуках. Вистава «Деталізація»

Театральный портал «Без грима» от 20.12.2017

Долгожданная премьера Театра на Жуках. Спектакль «Детализация»

Анна Селевич

Декабрь у Театра на Жуках выдался очень насыщенным и праздничным, не только благодаря приближающимся новогодним праздникам. Театр отметил свое 10-летие. Да, 10 лет назад накануне Дня Святого Николая, появились Жуки. 16 декабря они сыграли свой первый спектакль в качестве театра – «Выбор» по пьесе Г.Горина «Забыть Герострата». И вот прошло 10 лет, в преддверии юбилея театр создал новую премьеру. В этом году Жуки балуют зрителя «новеньким». Мне посчастливилось побывать на юбилейном капустнике, а за неделю до него на премьере – спектакле по пьесе «Детализация» Дмитрия Тернового, с которой он одержал победу в международном конкурсе драматургии в 2012 году. Эта статья будет именно о премьере, а у этого спектакля длинная история, ведь шел он к харьковскому зрителю пять лет.

Но прежде, пару слов о капустнике. К Жукам всегда приходишь, как к друзьям в гости. Я много раз писала о теплой творческой обстановке. И это благодаря всем людям, которые образуют Театр на Жуках. На капустнике прозвучали важные слова: главная черта Жуков – театр для людей. И верно, это ощущается всегда, когда находишься в этом небольшом уютном зале. В наше время многие стали забывать, что театр должен быть для людей… Спасибо за трогательность, магию, творчество, за то, что есть такие открытые и талантливые люди.

А теперь о премьере!

Как я уже писала, у спектакля долгая история. Началось, конечно, все с того времени, когда Дмитрию Терновому пришла в голову мысль написать пьесу. Но в истории театра след его начинается в 2012 году, когда пьеса «Детализация» победила на главном драматургическом конкурсе Восточной Европы «Говорить о границах. Жизнь в эпоху перемен-2012». Мне очень повезло, ведь я была на первой читке пьесы в Украине (Харькове) – авторской читке. Тогда я была поражена, восхищена. Чем именно? Да всем. Самой идеей, диалогами, интересными находками, сочетанием юмора и глубокой мысли. Так удивительно было слушать современную пьесу, харьковскую пьесу, которая имеет насыщенную сюжетную линию, близкие переживания, и какие-то прямо уникальные приемы взгляда на события с неожиданной стороны. Тогда нельзя было писать о сюжете, это запрещалось правилами конкурса. А эмоций было так много… Тогда даже не представлялось, что годом позднее в нашей стране произойдут события, которые во многом были предсказаны пьесой. Это, конечно, добавило накала вокруг нее. Актерская читка в театре произошла уже после печальных событий в Киеве и звучала несколько по-иному. Неудивительно, было трудно абстрагироваться и видеть пьесу в первозданном виде. И вот, после долгих ожиданий родилась в театре постановка «Детализации».

Перед премьерой мне хотелось, чтобы спектакль стал отдельной единицей, не зависящей от внешних факторов, чтобы он зажил своей жизнью. И мне кажется, что ожидания оправдались. Все равно каждый будет связывать его со своими переживаниями, своим прошлым, своим мировоззрением и ощущением. А спектакль будет существовать и давать возможность переживать каждому свое. Я конечно же, еще раз восхитилась самой пьесой, ее «харизмой» (вот захотелось так сказать). Сам спектакль выдержан в определенном стиле, от начала и до конца. С одной стороны, просто и лаконично. Однако сама сюжетная линия так насыщена, что оберни все в яркие краски, и это был бы какой-то бешеный танец. Необходимо было соблюсти определенную выдержанность, сбалансированность. Как всегда, у Ольги Терновой получилось создать утонченную линию, со вкусом такой себе театральной модницы (ну, тянет меня на странные эпитеты). Очень правильно и точно использовано пространство сцены. Простые, лаконичные декорации и костюмы спектакля, все в серых тонах. Как будто основа, на которую накладывалась палитра эмоций. При минимальных декорациях все «прочиталось».

Для себя я просматриваю некоторую концепцию цветов в спектаклях театра. Как, например, в «Пластилине мира» фиолетовый – творческий цвет, цвет воображения. Потому как человек без фантазии вряд ли его поймет. В «Ромео и Джульетте» — белый цвет невинности и красный – крови. Здесь же серый – цвет созидания, здравомыслия и печали. Он соединяет в себе две крайности – белый и черный. И несмотря на блеклость цвета, спектакль был контрастным. Здесь было место и грусти, и юмору, и отчаянию. В центре истории — семейная пара, талантливый музыкант, который не может получить визу для гастролей, и его жена. Их квартира находится в самой гуще событий, в центре города. И в то же время она — как отдельный мирок, где происходят неожиданные события. Герои – обычные люди, со своими проблемами и переживаниями, они морально устали, они растеряны в определении своей позиции и отношении к событиям. Они живут по правилам, которые не устраивают, кипят от злости внутри, они стоят на изломе. Все действия в той, или иной мере связаны с этой парой. Пересказывать сюжетную линию нет смысла, спектакль состоит из нескольких сцен, которые переплетаются между собой. Очень много событий, динамичный сюжет, богатые по смыслу линии.

В самой пьесе очень полюбились мне сцены оживших неодушевленных предметов. Так, ожил старый домашний сервиз. Героями вдруг стали не люди, а чашки, блюдца, заварник… А действительно, что могли бы рассказать предметы, прожившие в семье целую жизнь?! В пьесе оживает не только сервиз, но и камни, пистолет. Через них описываются ситуации и ощущения, внутренние переживания и эмоциональный накал (как в сцене с пистолетом, желающим пострелять). Для меня значимой была сцена камней с майдана – она очень яркая, заставляет переживать. Она показывает, как можно стать изгоем среди своих, и описывает чувства именно того камушка, который в итоге обречен, и не по своей воле становится убийцей. Сцена с камнями отсутствует в спектакле. Это видение режиссера. Как она сказала уже на капустнике: показалось, что зритель не готов к ней. Да и заканчивается спектакль в этом варианте с акцентом на трагической и нелепой смерти.

Спектакль очень жизненный, он обо всех нас. Все знакомо – нелепость, бюрократия, комичность и горечь безвыходных ситуаций. Чего только стоит сцена в консульстве. Конечно, что-то намеренно преувеличено, такая себе литературная гипербола для более яркого выражения. Однако так близки, к сожалению, все эти ситуации. Спектакль – это своего рода взгляд со стороны на события, смешение случайностей. Сложно определить его жанр, да и не надо. Здесь вы и посмеетесь, и погрустите, и задумаетесь. Может, испытаете другие чувства. Комедия, драма, фантасмагория… Всего понемногу. В спектакле актеры исполняют по несколько ролей, исключением являются главные герои. Если говорить об актерской составляющей, то не все для меня осталось без вопросов. Хотелось немного большего от актеров, исполнявших главные роли, а именно более разнообразного выражения эмоций. Такая небольшая капелька дегтя. Но это по моим ощущениям. В остальном же для меня все сложилось в полную картину. Натуралистично были изображены герои сцен. А героев в спектакле целая палитра: и уставший прожженный милиционер, и нелегал, и занудный консул, и навязчивая соседка по прозвищу «я знаю о вас больше, чем вы сами», не говоря о главных героях и еще нескольких второстепенных. Нам показали разных людей в разных ситуациях, которые в итоге связаны событиями в городе. Мне кажется, получилось не смешивать пьесу и реальные события в стране. Получилось создать отдельную историю, не спекулируя ни на чем. Такой вот взгляд извне.

Мы можем радоваться и гордиться тем, что появляются такие современные пьесы и спектакли по ним. Они не пустые, не фальшивые, близкие нам. Это действительно ценно. Поэтому поздравляю всех нас, ну, и конечно же, Театр на Жуках с новой премьерой. Пусть Новый год будет для всех нас мирным. Всех с приближающимися наступающими праздниками. Всем добра, радости, счастья!

Театр мрії на кордоні Європи відсвяткував десятирічний ювілей – проміжні підсумки

Харківському Театру на Жуках виповнилося 10 років.

У грудні 2007 року на околиці Харкова у прибудові до приватної гімназії “Очаг”, був створений невеликий театр, камерний зал, розрахований на 46 глядацьких місць. Географічно це найсхідніший театр у сучасній Східній Європі, він розташований приблизно в 30 км від українсько-російського кордону. У цьому проєкті втілилася давня мрія режисерки Ольги Тернової і журналіста Дмитра Тернового, що стали співзасновниками театру.

Театр було побудовано завдяки підтримці Геннадія Хмельницького (компанія «Опта») та Євгена Медреша (гімназія «Очаг»).

Жуки вважають початком своєї діяльності – прем’єру першої вистави – «Вибір» за п’єсою Григорія Горіна «Забути Герострата», яка відбулася 16 грудня 2007 року.

За 10 років роботи режисерка театру Ольга Тернова поставила 13 вистав, як за класичною драматургією (Шекспір, Бомарше), так і за п’єсами сучасних авторів (Садур, Ів, Терновий). Також зробила ряд постановок за оригінальними інсценуваннями творів, що раніше не ставилися у театрах (Кортасар, Франс, Вежинов, Клюєв). Протягом роботи з жуками вона випустила в якості навчальних робіт декілька літературно-музичних композицій і зробила ряд унікальних за своїм характером міжнародних проєктів, які були показані на фестивалях в Україні та за кордоном. За ці роки О.Тернова створила авторську систему підготовки акторів і напрацювала великий досвід проведення акторських тренінгів для різних аудиторій (Україна, Польща, Чехія, Франція, Німеччина). Незважаючи на те, що постановочна політика театру є некомерційною, а театр географічно віддалений від центру міста, з першого дня вистави тут проходять із незмінними аншлагами.

Зареєстрований як громадська організація Театр на Жуках відомий своєю активною позицією і низкою ініціатив, спрямованих на зближення українського і європейського театрів. У 2010-2012 роках Жуки стали співорганізаторами міжнародного фестивалю-майстерні «Хартенберг» у Чехії, що був задуманий як місце зустрічі і взаємного обміну досвідом різних театральних шкіл і культур.

З 2011 року театр запустив для України програму «Театральне вікно до Європи», в межах якої представники різних європейських шкіл проводять тренінги для студентів театральних вишів у різних містах країни (Харків, Київ, Львів, Дніпро, Миколаїв). За часів існування програми організовано 8 проєктів, підтриманих європейськими інституціями. В межах проєктів відбулося знайомство українських студентів зі школами Гротовського і Станєвського, комедією Дель Арте, школою фізичного театру Лекока, документальним і музичним театром, грузинським танцем, сучасним оперним мистецтвом. Куратором програми є Дмитро Терновий, який після відходу з журналістики став також відомий як драматург. Одна з його п’єс перемогла на престижному міжнародному драматургічному фестивалі у 2012 році, поставлена й опублікована в Німеччині та Австрії, перекладена кількома європейськими мовами, інша – визнана кращим драматургічним твором на літературному конкурсі «Кальміюс» у 2016 році.

Колектив взяв участь у 14-ти фестивалях і 6 міжнародних проєктах в Україні, Польщі, Чехії, Франції, Німеччини, відзначений низкою нагород, зокрема срібною та золотою маскою фестивалю «Південні маски» (Миколаїв), дипломами в різних номінаціях на фестивалях «Схід-Захід» (Краків), «Живи!» (Крим), «Homo Ludens» (Миколаїв), «Рампа» (Дніпро).

Свій 10-й день народження театр за традицією відзначив веселим капусником, що, як завжди, пройшов у неформальній і теплій атмосфері.

Posted in Без категорії