Театр на жуках

Газета «Время» от 16 мая 2013 года

Александр Анничев

В негосударственном театре «На Жуках» режиссер Ольга Терновая завершила работу над спектаклем «Ромео и Джульетта» по пьесе Вильяма Шекспира.

Это второе, после «Двенадцатой ночи», обращение театра к драматургии великого английского драматурга.

Предельно ограниченные размеры сценической площадки, сконструированной только для спектаклей малых форм, в моем сознании никак не подходили даже для предельно сконцентрированного пространственного решения (в своих микроскопических масштабах) такого мощного произведения. На мой взгляд, одна из самых насыщенных массовыми сценами пьеса Шекспира, зажатая тесными рамками «сосуда» вместимостью примерно в 12 кубометров, была не способна обрести полнокровную сценическую жизнь. Однако вопреки сомнениям спектакль получился предельно ясным и столь же чистым. Ольга Терновая так ювелирно поработала над пьесой, что это трудно назвать купированием текста — скорее была выполнена тончайшей работы огранка бесценного «самородка», превращенного умелыми женскими руками в искрящийся многочисленными гранями шекспировских фраз драгоценный медальон.

Режиссерский прием в этом случае сродни творчеству балетмейстера, так как особое место в спектакле занимает символический знак, передаваемый синхронно выверенными жестами в такт ритмической строки. Данность можно констатировать как вариант поэтического театра, но с большими оговорками, потому что присутствуют еще и характерные особенности многочисленных действующих лиц. Осложняет действие и то, что один артист играет двоих персонажей. В этом случае прослеживается тонкая взаимосвязь между особенностями одного шекспировского героя и другого. Наиболее точно это выражено у Евгения Педина, объединившего в себе Меркуцио и Бальтазара — друга и слуги Ромео. В этом присутствует определенная смысловая нагрузка, ведь оба принимают непосредственное участие в судьбе Ромео: один — причина, другой — следствие его жизненной драмы.

Та же тенденция выражена в режиссерском замысле, но слабее воплощена на сцене Максимом Муровайко в роли Тибальта и Париса — брата и того, кого прочат в женихи Джульетты. Сразу троих персонажей «взвалил» на себя Дмитрий Терновой. На его долю выпали: глава враждующего семейства Капулетти, брат Лоренцо и князь Эскал. К сожалению, их сценического единения в одном исполнителе не произошло в силу того, что Дмитрий постарался наделить их совершенно противоположными характерными особенностями, чего нельзя делать в заданных режиссером стилевых особенностях спектакля.

Поразительно точно работают Александра Рыбина (леди Капулетти), Ирина Бондаренко (Кормилица), Анастасия Терновая (Джульетта), Наталья Чопик (Розалина). Здесь важная роль отводится текстовому обозначению персонажа, но, что очень существенно, это происходит по принципу выразительных средств, некогда определенных функций хора древнегреческого театра, в котором важное место занимает эмоциональная тональность солирующего, поддерживаемая большинством исполнителей.

Илья Панасенко (Ромео), вне всякого сомнения, должен был пасть жертвой драматических обстоятельств. И раз уж ему выпала такая сценическая доля, то и выражать её надо предельно ясно. Дебютировавший в этой роли исполнитель стал заложником поэзии Бориса Пастернака, требующей не столько переживаний, сколько смысловой нагрузки и глубокого понимания значения произносимых строк. Увы, в данном случае оказалось недостаточно только того, что и Илья, и Ромео примерно одного возраста. Для того чтобы произнести у гроба возлюбленной:

Любуйтесь ей в последний раз, глаза!

В последний раз ее обвейте, руки!

И губы, вы, преддверия души,

Запечатлейте долгим поцелуем

Бессрочный договор с небытием…

– необходимо найти, понять и осознать нечто большее, выходящее за рамки элементарных представлений о жизни, смерти и любви.

Красивый, только очень сложный спектакль придумала Ольга Терновая! Над таким спектаклем надо работать постоянно, точно так же скрупулезно, как и проделанная работа над драматургическим шедевром. Поэтическая драма — сущее «наказание» для режиссера и актеров. Поэтому, дорогие мои, вы прошли только первый и не самый трудный этап в поиске шекспировской истины. Форма настолько интересна, что заставляет желать большего содержания. Это режиссерский спектакль, а потому все зависит только от умения Ольги Терновой создать сложную систему сообщающихся сосудов, где от уровня одного наполнения зависят все сопутствующие.

У Відні відбулася презентація п’єси «Деталізація» Дмитра Тернового, з якою він переміг у щорічному конкурсі драматургів «Говорити про кордони», організованому державними та недержавними установами Австрії.

Знайомство з п’єсою та нагородження переможця відбулися 16 травня в камерному театрі Garage X.

Великий фрагмент твору, адаптований спеціально для цього вечора, прочитали кілька австрійських акторів театру і кіно: Karin Lischka, Till Firit, Toni Slama.

«Атмосфера вечора була дуже теплою: невеликий, затишний театр в центрі Відня, заповнений глядачами, прекрасна читка п’єси, ніякої помпезності, – за все це величезне спасибі організаторам, автору конкурсу Крістіану Папці і представникам австрійського міністерства закордонних справ, яке підтримало його ідею», – зазначив Д.Терновий.

Він зізнався, що раніше не стикався з таким театральним жанром, як акторська читка драматургії на глядача.

«Чесно кажучи, не думав, що це може бути настільки цікаво. Повинен сказати, для презентації підібрали дійсно прекрасних і дуже відомих в Австрії акторів. Toni Slama недавно був відзначений щорічною національною премією за кращу чоловічу роль, Karin Lischka зіграла центральні ролі в десятках фільмів і вистав; активно знімається в кіно і затребуваний декількома театрами Відня і Till Firit », – повідомив Д. Терновий.

Він також зазначив, що «судячи з усього, виконується дуже якісний переклад п’єси». Його робить Lydia Nagel, викладач слов’янської лінгвістики в університеті Відня і перекладач сучасної прози та драматургії з різних слов’янських мов на німецьку. «Суджу про якість перекладу по тому, як жваво й адекватно аудиторія реагувала на зачитаний акторами текст», – зазначив драматург.

До кінця поточного року п’єса буде видана окремою книгою накладом 11 тис. примірників, які розійдуться по найважливішим театральним і літературним установам німецькомовних країн Європи: Австрії, Німеччини, Швейцарії. У майбутньому театральному сезоні «Деталізація» також повинна бути поставлена на сцені державного театру в місті Карлсруе (Німеччина). Поки не відбудуться ці події, за умовами конкурсу, діють певні обмеження у авторських правах: п’єса не може бути надрукована або поставлена в інших країнах.

«Говорити про кордон» – театрально-літературний проект, ідею якого для держав Східної Європи запропонував у 2004 році австрійський режисер Крістіан Папці. Щороку конкурс проходить у новій країні: до України він проводився у Македонії, Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині, Албанії, Болгарії, Румунії. Організатором проекту виступає Австрійське федеральне міністерство з європейських та міжнародних справ за підтримки ряду неурядових структур Австрії та країн-учасниць конкурсу. П’єса «Деталізація» серед більш ніж 50-ти поданих на конкурс-2012 творів була названа кращою одностайно всіма членами міжнародного журі, вердикт якого був оприлюднений наприкінці лютого поточного року.

Дмитро Терновий (Dmytro Ternovyi) вперше спробував свої сили в драматургії ще у студентські роки (закінчив філфак Харківського національного університету ім. Каразіна), багато років працював журналістом, співпрацюючи з провідними національними ЗМІ України. У 2006 році разом зі своєю дружиною, поетом і режисером, Ольгою Терновою створив Театр на Жуках, в якому є також продюсером і актором. У 2010 році повернувся до драматургії і за останній час написав ряд п’єс і інсценівок, частина яких увійшли в репертуар Театру на Жуках.

Місяць: Травень 2013

«Бессрочный договор с небытием…»

У столиці Австрії відбулася презентація п’єси українського драматурга Дмитра Тернового